Я сильна хоч часом і плачу ,
Слабка хоча часто сміюсь ,
Буває ,що фініш не бачу ,
Впаду, та встаю не здаюсь .
Я вільна хоч крила ламали ,
І замкнута в тлі своїх мрій ,
До серця терни проростали ,
Та подих лікуючий свій .
Я ніжна хоч грубістю вчили ,
У зло не вступила душа ,
Зло очі мої не закрили ,
Добро їх все ж не полиша.
Я чиста хоч брудом вмивали ,
І тіло штовхали у бруд,
Ніколи зневіри не знала ,
Хоч правди часом не дають .
Я справжня хоча інші маски,
Для захисту криють обличчя .
Так вірю допоки ще в казки ,
Якщо навіть стають протиріччя .
Я чесна хоч чесність ховали ,
Та до сонця відкрилась вона ,
Мою душу часом зневажали ,
Випивали її аж до дна.
Я сильна хоча часом плачу ,
Я сильна бо часто сміюсь ,
Серце добре життя досі бачить ,
Для душі , тіла я не здаюсь
3 коментарі “Не здаюсь”
Як життєтверджувально, наче особиста сповідь, сповнена надії…
Поетично, щиро, сповідально. Це шлях бентежної Людської Душі. Але одночасно це також яскрава Жіноча Душв, яка страждала, але не втратила віру в добрих людей та можливість віднайти кохання та щастя. Вражений
сильно.емоціійно і образно. видно, що (можливо) під впливом сильних відчутів було творено. але тим не менше це дуже класний вірш. бо ж сила людини у її можливості вижити попри все. і якраз добре описано. образ сучасної людини