ЧОРНИЛЬНІ СЛЬОЗИ
І знов чорнилом плаче жовта осінь,
І на листах багряних пише вірші:
Про наші долі бідні, голі, босі,
Про наші душі, що найщасливіші.
Який у неї бездоганний почерк,
Хоча й виводить дощовим курсивом.
І як у неї просто все напрочуд,
І водночас все складно і красиво.
І з кожним днем нові приходять рими,
Перо лелече виведе слова,
Про те, як ми щасливі без причини,
І як кохання здатне на дива.
Нехай чорнилом плаче жовта осінь,
Та сльози ці приємні для душі.
І ми такі закохані наосліп
Без парасолі змокли на дощі.
06.10.2019
Віктор ОСТРОУХ
Дніпро
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 15-03-2020
