Я пам’ятаю кожне твоє слово
Але боюсь признатися собі.
Боюсь вернутися назад у рай,
Котрий ми знищили самі
Я згадую тебе на кожнім кроці
Ти наче привид являєшся мені.
“Люблю”-але слова всі сказані
Холодні наче камені у воді.
Приходиш в снах і знов те саме
А ранок,він роз’єднує і душі і тіла.
Чому цей гріх в душі неначе камінь
Якщо насправді ти мені чужа…