Для голосування необхідно авторизуватись

Різдво Емми

“Ну от і настала, чарівна Різдвяна ніч. – думала Емма сидячи на підвіконні і спостерігаючи, як в світлі ліхтаря, кружляює сніг. – Завтра все навколо буде білим, ховаючи недоліки і бруд міських вулиць.”
Це підвіконня було з дитинства її улюбленим місцем – така собі криївка. Ще маленькою дівчинкою Емма залазила сюди, ховаючись за шторами, від безкінечних сварок батьків. Саме тут вона, тамуючи страх поринала в мрії, втікаючи від реальності світ ілюзій. В своїх фантазіях дівчинка була щасливою, там її любили, про неї піклувались, а батьки кохали один одного і ніколи не сварились. Але проходив час і їй треба було повертатись в реальність – сумну і жорстоку.
В цій реальності за всі її двадцять років було розлучення батьків, смерть матері і всепоглинаюча самотність. Вона декілька років шукала батька. Знайшла. Але так і не змогла увійти до його нового життя. Доросла донька ніяк не вписувалося в його нову сім’ю.
Самотність. Мрії. І все те ж підвіконня. Гірлянди, які блимають на святковій ялинці. Для кого вона її прикрашала? Але ж так хотілось справжнього Різдва, де за святковим столом зберуться рідні й друзі. Де панує любов, радість і справжнє тепло.
Емма дивилась на засніжені вулиці міста і мріяла про справжнє свято. От би Санта зробив для неї таке маленьке диво.
“Я так хочу відчути, хоча б на один день, що я не самотня,”- думала-молилася дівчина засинаючи в своєму ліжку. В цей самий час з неба впала зірка і десь вдалині було чутно:”хо-хо-хо”.

– Люба, чи не допоможеш мені? – спитала Емму бабця, що стояла перед її відчиненими дверима. – Вулицю замело, а в мене навіть хліба немає. Не позичила б ти мені трошки?
– Так, звичайно. Проходьте.
Отак дві жінки почали розмову. Виявилося, що бабуся живе поверхом вище. Недавно переїхала. Син квартиру купив, щоб не заважала молодим жити своїм життям. Запрошувала їх з онуками на Різдво, але вони відмовились – закордон поїхали. От сама і святкуватиме.
– А залишайтесь у мене сьогодні. Я теж самотня. А вдвох веселіше буде. – запропонувала Емма. – Я в магазин збігаю, накуплю продуктів і ми щось приготуємо.
Бабуся, Клара, як вона себе назвала, довго відмовлялася, але дівчині все ж вдалося її вмовити.

Плім. Плім.
– Так. Алло.
– Привіт. Емма? Це Ґабі. Допоможи. Виручай. Я тут такого чудового хлопця зустріла. Він пропонує сьогодні поїхати за місто. А мені Алекса залишити немає з ким. Ти ж знаєш, він в мене чудовий хлопчик. Може посидиш з ним?
І вона погодилась. Дитина в хаті ж радість. О, треба повернутись і купити Алексу подарунок.

Йдучи додому Емма була весела. Різдво буде справді чудове. Сьогодні вона не буде самотня.
Звідки взявся цей хлопець?.. Він вчепився в її сумочку і намагався вирвати з рук. Дівчина спробувала боротися з ним, але сили були нерівні. Грабіжник відштовхнувши Емму все ж таки вирвав сумку і кинувся тікати. Не встигла дівчина навіть крикнути по допомогу, як якийсь незнайомець, наздогнавши грабіжника відібрав у нього здобич.
– Це, я гадаю, ваше? – промовив дивного виду чоловік. На ньому була потерта армійська форма,на вигляд, якийсь бомжуватий, небритий і дивний.
– Так. Дякую. – Дещо обережно відповіла дівчина.
– Може вас провести? Сумки допоможу донести.
– Ні. Не треба. Дякую.
– Не бійтесь. Так. Знаю. Вигляд у мене не дуже. Але, даю вам чесне офіцерське, я не бандит.
Так, поволі йдучи до будинку Емми, Макс розповів про те, як повернувся з війни, а його дружина продавши квартиру і вийшовши заміж за іншого лишила чоловіка без дому. Як ночував на вокзалі і не міг ніяк знайти нормальної роботи. Кому потрібен ветеран?..
Дійшовши до дверей свого під’їзду, Емма вирішила запросити ще одного гостя, адже він їй допоміг. Врятував від грабіжника. Різдво ж і в цей день ніхто не має залишатись самотнім і голодним…

За святковою вечерею зібралися четверо. Чотири самотності, які саме цього вечора знайшли один одного. Емма була щаслива. Навіть у своїх мріях вона ніколи не була такою.
Вечір сміху, радості, доброти і цікавих історій. Вечір щедрості.
Різдво – це милосердя, це надія, це радість, це втілене в реальність диво. І це диво ми можемо творити самі.

2

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Volika Zuzak

4
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 06-01-2021