«Чужі вокзали»
У нас попереду лиш літо
Я знаю осінь, зла розлучниця
Та я з тобою хочу ще побути
Душа моя вже навіки тепер твоя заручниця
У нас попереду лиш літо
Його я знаю зовсім мало
Та зараз поле наше вкрите цвітом
Ось воно є, невже його не стало?
У нас попереду обійми
Такі солодкі, ніжні поцілунки
Невже з тобою зовсім безнадійні?
Своєї долі пишемо ми візерунки
У нас попереду чекання
Щасливих зустрічей, чужі вокзали
Та все це називається коханням
Яке ми мов востаннє відчували…..
Віталій Прокопович….
15.06.2019.
Автор публікації
Коментарі: 4Публікації: 251Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
