«Прощання»
Останні погляди, останні обійми, останні слова
Прощавай! Можливо в іншому житті…
І наших зустрічей, там поросте трава
Коли душа моя кричить на самоті
І за вікном, хоч падав дощ
На серце сіллю гірко ливсь
І як би сильно не старавсь
Прощатись, так й не научивсь
За чесність дякую тобі!
Вона в наш час така є рідкість
Набиті фальшею слова
Для нас звучать щоразу більшість
Серце не билось в унісон
Можливо в цьому, вся проблема
Душа твоя взяла в полон
Й розбила серце, ось дилема
Судити щастя не дано
Воно у кожного своє
Та я одне лиш зрозумів
Для мене щастя, ти і є…
Віталій Прокопович…..
02.06.2019.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
