«Руда корівка» (Дитяча казка гумореска.)
Я найкраща із корів,
Милувавсь весь мною хлів.
Бо рудої масті
І живу неначе в казці.
А ви стадо замазур,
Невідомий вам гламур.
Так, корівка гонорова,
Не під смак її полова,
Всіх висміювала враз,
Що ніхто їй й не указ.
Корови лише сміялись,
На слова не ображались.
Та прийшла рудій біда,
Стала в мить вона бліда .
У болоті загубилась,
Від своїх корів відбилась.
Довго мукала ,гукала,
У корівник шлях шукала.
Та ось ,раптом ,дивина,
Відшукала череда
Самовпевнену приблуду,
Ох й зраділа тому чуду.
У корів прощення просить:
– Годі друзі, з мене досить.
Більш ніколи, присягаюсь,
Від сьогодні виправляюсь!
Не впізнати вже руду,
Ту корівку молоду.
З усіма вона здружилась,
Більш собою не гордилась.
Із корівками пасеться,
Більш ні з кого не сміється.
18.01.2021.
#ВіталійПрокопович
#поезія
#вірші
#віршіУкраїнською
#поезіяукраїнською
#поетичнийщоденник
Думок на тему “«Руда корівка» (Дитяча казка гумореска.)”
Дуже повчальна історія