«Сіріло небо»
В її очах, сіріло й небо
Душа її мов чистий лист
Так добре було коло тебе
Довкола чутний вітру свист
А осінь вділа у намисто
Калини грона і гілля
На ню дивився ненавмисно
Неначе зовсім з віддаля
Вона соромлячись, сміялась
Така незвідана, проста
Чи то образитись боялась
За неціловані вуста
Скінчився день, сіріло небо
В її очах таких живих
З тобою добре, а без тебе
Я потону у снах пустих…
Віталій Прокопович…
08.10.2018.
Думок на тему “«Сіріло небо»”
Дуже гарно.