«Сіріло небо»

 

«Сіріло небо»

В її очах, сіріло й небо
Душа її мов чистий лист
Так добре було коло тебе
Довкола чутний вітру свист

А осінь вділа у намисто
Калини грона і гілля
На ню дивився ненавмисно
Неначе зовсім з віддаля

Вона соромлячись, сміялась
Така незвідана, проста
Чи то образитись боялась
За неціловані вуста

Скінчився день, сіріло небо
В її очах таких живих
З тобою добре, а без тебе
Я потону у снах пустих…

Віталій Прокопович…
08.10.2018.

11

Автор публікації

Офлайн 4 дні

Віталій Прокопович

327
Коментарі: 2Публікації: 160Реєстрація: 26-08-2018

Небайдужий читач

Досягнення отримано 26.01.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Золоте перо

Досягнення отримано 14.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

Думок на тему “«Сіріло небо»”