«Спілих груш»
Жбурни минуле мов сміття
До урни викинь посміхнувшись
Навіщо тобі каяття?
Жбурни його за мить позбувшись
Те що з середини гризе
Від чого ще немає ліків
Що до безодні відведе
Посадить на могилі квітів
Жбурни минуле у вогонь
Нехай згорить як впале листя
Бракує лиш її долонь
Коли зовсім зі шляху збився
Те що не міг ти відпустить
Змогла вона в тобі змінити
Нехай душа твоя горить
Та що ж тепер без неї жити?
Жбурни минуле до калюж
Нехай його ногами топчуть
Вкусили губи спілих груш
Тепер вони нехай промовчать
Віталій Прокопович…..
14.01.2018.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 287Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
