Прудка чорноока цікавка, допитлива, мов реп’яшатко:
“А що то, бабусю, за хмари? Це пір’ячко з наших когутів?”
Усе її щастя — це котик, морозиво і шоколадка,
і в мами б заснути під боком! Та вдома — лиш светрик забутий.
Тож тулить під груди ту тряпку і схлипує проти ночі,
тихенько, як мишка… “Бабусю? Ну, що ти, тобі здалося!”
І щось таке спрагле, глибоке всю душу її лоскоче,
вплітаючись глибоко в гени, як стрічечка у волосся.
А зранечку — знову розквітла. До подружки — як на свято!
Швиденько зібрала портфелик — і можна забігти до Юлі.
І Юлина мама всміхнеться, дозволить себе обійняти.
І гріють нерідні обійми пташатко матусі-зозулі…
Автор публікації
Коментарі: 13Публікації: 15Реєстрація: 13-07-2020
Достижение получено 13.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 03.09.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему “Пташатко матусі-зозулі”
Щем стискає😓