«Світало»
На моїх стінах, про тебе вірші
Висять так сумно і одиноко
І я не знаю, кому з нас гірше
Та все ж здригаюсь, як чую кроки.
Уже так скоро, запахне снігом
На кухні ж чаєм і мандаринами
І я змітатиму сніжинки з вікон
І дорожитиму, тими хвилинами
На моїх стінах, всі твої фото
Ти посміхаєшся, так тепло й ніжно…
Нас затягнуло, немов болото
А за вікном вже доволі сніжно
Хіба зима? Ну, а може осінь?
У тому винна, що нас не стало
Та я не вірю, у те вже зовсім
І дописав це коли світало…
29.10.2020.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
