“Укриття”
Сотні думок, наче та павутина
Голову рвуть звідкілясь кожну мить.
Цінна в житті, знаю, кожна хвилина,
Тільки душа моя досі горить.
Час не загоїть того, що між нами,
Біль поверне у реальність життя.
Досі блукаю з тобою між снами,
Там лиш шукаю своє укриття.
День починається знову не з кави,
Досі від світу чомусь я біжу…
Стали чужими двома берегами,
Нащось собі змалювавши межу.
Наші сліди вже завіяні снігом.
Хто я без тебе? Всього лише мить.
Доля із нас заливалася сміхом,
Знала вона: почуттям тим не жить.
08.12.2021.
