Я помру між бетонних засмічених вулиць
Одиноко згорнувшись із шерсті комок
Бо для цілого світу я ніби прибулець
І по венах моїх, затужив холодок
І ніхто не помітить відсутності тої
Ну не стало й нехай, не з біднішає світ
Та ви зовсім не знаєте сутності мої
Бо для вас я всього лиш занедбаний кіт
Я броджу одиноко між сірих трамваїв
Що везуть вас додому бездушних рабів
А я вільно по цілому світу блукаю
Ну а ви ж повернетесь до своїх панів
Ну і хто ж із нас вільний? Скажіть я вас прошу?
У сміттєвому баці між вулиць живу
На життя я не скаржусь і зовсім не плачу
За своїм теплим домом чомусь не тужу
Віталій Прокопович…..
10.04.2017.