Закуталася фея лісова
В пожовкле листя зі старого клену,
На ній сорочка вишита нова,
Підв’язані у хвіст коси зелені.
Безшумно виступають босі ніжки,
І марево туману розсікають,
Іскрять бурштином ювелірні ріжки,
Що синьооке личико вінчають.
Скрадається від шибки і до шибки,
І заглядає поглядом лисиці,
І в напівтемряві заледве-ледве видко,
Як немовля в колисці метушиться.
Грайливе, жваве, іскри в оченятах,
Сопить від сміху носиком кирпатим,
І рученята тягне, щоб пограти,
Але вже час маленьким засинати.
Здійметься теплий вітер із лугів
Й укриє колисковою повіки,
Покаже довгоногих журавлів,
Які мина бурхливі змії-ріки.
Покаже поле, пишне і густе,
І небо, всіяне перлинами зірок,
Усмішкою малятко розцвіте,
Рахуючи ввісні дзвінких сорок.
Зітхне красуня, поглядом всміхнеться
І рушить далі в лабіринт вікон,
Аби тому, хто у сльозах проснеться,
Подарувати свій щасливий сон.