Чому я пам`ятаю твою дату
Четверте січня й згадую тебе,
Пору̀ шкільної юності крилату,
Прекрасні очі – небо голубе?
У нас не бу̀ло ніжних поцілунків,
Прогулянок, обіймів, слів п`янких,
На свя̀та різні милих подарунків,
Сором`язливих дотиків легких.
Нас із тобою школа поєднала,
В одному класі вчились ти і я.
Ти був холодним, я ж тебе кохала,
Горіла, мов свіча, душа моя.
Та ти, на жаль, вогню того не бачив,
Йшов по своїй стежині у житті.
Ти іншу фавориткою назначив,
А я томилась поруч в самоті.
Роки злетіли. Світ з тих пір змінився.
У кожного із нас своє життя.
Я чула: ти щасливо одружився,
Вже, ма̀буть, народилося дитя.
Тебе давно не бачила і звично
Життя моє мов річечка пливе,
Лиш твій у році день четверте січня
Довіку у душі моїй живе.
В святковий день прийматимеш вітання
Від рідних, блѝзьких, люблячих людей,
Здоров`я, щастя, статків побажання
Та здійснення всіх задумів й ідей.
А я тебе не зможу привітати,
Лиш думкою картатиму себе
Й новим вірша̀м про тебе дарувати
Ініціали, що в душі «С.Б».
Можливо, я знайду в житті кохання
І більше не писатиму вірші̀
Тобі, але любов та перша, рання,
Цвіте, мов квітка, глибоко в душі.
Роки собі по колу йтимуть звично,
Похмуре небо змінить голубе,
Та завжди у четверту днину січня
Душею я вітатиму ТЕБЕ!