Летять рокѝ за небокрай:
Біжать з гори а потім вгору…
Та ти спинися і згадай
Про чорні дні голодомору.
Як десь в хатині край села
Благали діти про окрайчик,
Аби хоч крихточку тепла
Приніс у холод з лісу зайчик.
А мати, з голоду стара,
Над ними плакала й благала,
Аби голодна Смерть-Мара
Її кровинок не забрала.
А голод-страх в кутках засів…
Мовчали люди і вмирали…
За п`ять пшеничних колосків,
За п`ять краплин життя карали…
Згасали села, мов свічки…
А нині свічку запали ти
Із вірою, що навіки
Їм в Царстві Божім буде сито.
Летять роки за небокрай,
Їх пил сховав ту чорну пору…
Свічею у вікні згадай
Безвинних жертв голодомору.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 252Реєстрація: 05-02-2019
Достижение получено 11.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.03.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
