Для голосування необхідно авторизуватись

Мамонти

У зимову холодну світлу днину
О вранішній ще зоряній порі
До місця для останнього спочину
Пішли зі стада мамонти старі.

В тілах важких їх сила ледь жевріла.
Шлях довгий до останньої мети,
Та мозок, що згасав, єдина гріла
Передсмертна думка: «Тільки б нам дійти».

Вони долали найкрутіші схили,
Низькі долини, лісисті яри.
Їх пружні ноги покидали сили
В передчутті останньої пори.

І ось воно плато за перевалом,
Де їм судилось спокій віднайти.
Ступивши ледь, важкі тіла їх впали,
Зумівши шлях останній свій пройти.

Упала не одна з небес зірниця,
З тих пір століть немало вже пройшло.
В долині народилась Студениця
(Це однойменне з річкою село).

Епохи-хвилі Землю обмивають,
В їх шумі тупіт мамонтів затих…
Лиш надра земляні нам відкривають
Доісторичні мертві рештки їх.

2

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Юлия Ковальчук

421
Коментарі: 0Публікації: 252Реєстрація: 05-02-2019

Небайдужий читач

Достижение получено 11.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Золоте перо

Достижение получено 22.03.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій