Вкриває осінь землю знову –
Ніхто не зна пишніших шат.
Пречиста Матінка-Покрова
Вінчає з милими дівчат.
А ті, що долю не зустріли,
Спішать до вогнища прийти,
Щоби свої молитви щирі
Богам й Триглаву вознести:
«Ярило, Лада і Мокоша,
Молитву вчуйте ви мою,
Вас про щасливу долю прошу,
Зерно вам в жертву віддаю.
І коровай, як сонце ясний
Прийми в цей час, Святий Триглав.
Молю, щоб втіху, радість, щастя
Й кохання ти мені послав.
Сва – Слава, Земле-Рожаниця,
Пошли на радість діточок,
Здорових, гарних білолицих,
Як в чистім полі квіточок».
По предків давньому звичаю
І я до вогнища прийшла,
Зерно і скибку короваю
Смиренно в жертву принесла.
І рідним славу я співала,
А не язичницьким богам,
До ніг їх хліб святий поклала
В надії, що поможуть нам.
Святого полум’я частину
Взяла з розпечених долонь,
Як талісман, а не вуглину,
Що в серці розведе вогонь.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
