Наш Кам`янець розквіт і молодіє,
Забувши пута зимового сну.
Він сповнений чекання і надії,
Він поетичну зустріча весну.
Поезія сама крокує містом,
Милується красою і людьми:
Тутешня пані , в місті не туристом,
Для неї свято влаштували ми.
Лунають і катрени і сонети,
Мелодії прекрасні і пісні;
Дарують свій талант митці-поети
Всім добрим людям в ці весняні дні
Як Мати-Ніч сховає міста втому,
Настане дивний та чарівний час:
У мареві і світлі неземному
Кінь кам’янецький з`явиться – Пегас.
До ранку буде містом він літати
В обіймах ніжних юної весни,
І всім, хто любить слово, надсилати
Натхненні думи і чарівні сни.
Поезія – господарка й окраса
Цих днів, до нього зробить владний крок,
І сівши на слугу свого – Пегаса
Полине до Парнасу, до зірок.
Та Кам`янець вона не покидає:
Її частинка в кожній є душі,
Яка мов квіти у букет складає
Відбірні строфи в чарівні вірші.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
