Ніч накриває землю полотном,
Туман мов біла ковдра простелився,
Вже Збруч заснув своїм спокійним сном
І цвіркуна мотив в траві розлився.
Повітря спить над втомленим селом
І небеса на зоряній перині.
Припавши тихо до ріки чолом,
Сплять Вітківці у затишній долині.
Мабуть, їм сняться кольорові сни
Про майбуття, а може про минуле,
Як тут гуляли пані та пани,
А люди без спочинку спини гнули.
Їм сниться, як були вони селом
Таким новим, веселим і квітучим –
І в дійсності тепер це стало сном,
Бо ж пустка і журба навкруг гнітюча.
Їм сняться світлі сни про майбуття,
В яких вони плекають свої мрії,
Про те, що тут відродиться життя
І над Збручем сади знов зарясніють.
Пожежа сходу запалила ліс,
Сни у ранковій тиші розчинились.
Як хочеться, щоб кращі з них збулись
І недаремно Вітківцям наснились.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
