Дым ароматный над буділков,
туманом-хмаров там виси́ть –
щи тиждинь то́му у кутцьови
свиня…Иннись ся вже буди́ть…
Безжалосно забрали в маткы
ищи малым ї сосунком,
тай на базар…Приходять сяткы –
и туй різник є из ножом…
“Хоть и шкода́ ми тя, небого,
но нич не зробиш:се ля ва́…
Прожи́ла ты не так и много…
Платити за усьо треба́!”
Студена сталь у серце хрюші
по са́му рукоять зайшла…
Закві́лила она и душу
за наше завтра удда́ла…
Устрою ве́чером поминкы
з накрытым траурным столом…
Но як я люблю солонинку,
и пікницю, и хліб з шойто́м!
А што вповІм за поприкашку?
Вкуснятіну ‘м май не стрічав!..
Да, жалко-жалко оту хрюшку…
Но…та чи зря ‘м ї годовав?..
З чиришні-вишні фімїамом
я воскурю́ оты дары…
И сте́литься дымок туманом
у память їв…Но до поры…
Бо у яри всьо повтори́ться:
впять на базар, опять куплю́…
А по Різві всьо заверши́ться…
Ґуд бай май піґґі…Ай лав ю!
P.S.
Як казав Костя-бармен з серіалу “Кухня”:”Животное может и бедное – но вкуууусное!'”
Бабинець Ю.Ю.

3 коментарі “Реквієм (фіґля)”
Грустно но вкусно! Вот так подача!
Ну чому ж сумно? Я посміхнулась. Тварини не такі як ми – про смерть не думають.
Нема у них смутку, журби та печалі.
А ковбаси-мовбаси я люблю. 🙂😃😃
Спасибо вам, что не отвергаете русинский язык и цените шутку 🙏😂!