Я так сумую за тобою, мамо.
З тобою я поговорити хочу.
Я поспішала все…
Ми розмовляли мало…
І камінь на душі…
Від ньго прокидаюсь серед ночі.
Тепкр ти тільки у ві снах приходиш
І ніжно посміхаєшся мені.
Ти все мовчиш… поговорити ти не хочеш…
І моє серце розривається ві сні.
Я хочу обійняти тебе міцно.
Схилити голову до тебе на плече.
Сидіти довго, довго, як в дитинстві
І говорити, говорити про усе…
Неправду кажуть, що час лікує…
Не зажива на серці рана, все кровить…
Минають зими, весни…
Співає соловей, кує зозуля…
А рана у душі все ж так болить…