Зніма перуки осінь з лип -кокеток,
Березам вітер коси розпліта,
Покинув жовтень осені маєток,
Й з ним час, як птах, у вирій відліта.
Густий туман у парку заблудився,
Бурштин зніма з природи навмання,
В дворах поволі й легко розчинився,
Й сховав на кленах сіре убрання.
Холодний ранок спить в обіймах міста,
І марить в снах про літа дні ясні.
Прозорі краплі на разках намиста,
Впадуть на трави, як дощі рясні.
А листопад укриє землю листям,
Всміхнеться хмарам ніжно на льоту,
Розкаже він розхристаним обійстям
Про сум дерев в цю пору золоту.
Схова перуки осінь у валізи,
І мовчки сяде в потяг без вмовлянь.
В туман загорне створені ескізи,
Й сховає їх у хмарах сподівань.
Автор публікації
Коментарі: 9Публікації: 144Реєстрація: 21-08-2018
Достижение получено 22.02.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 05.05.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
