Та не страшні і грім й гроза.
Хоч на вікні,немов сльоза
Стікають краплі тих розлук.
І не закриваю свої очі.
Бо знаю- побачити я хочу
Тебе,тебе ось тут.
І хоч це зовсім неможливо.
Але єдине моє диво,
Залишило мені шанс.
І мокрим тілом іще
Стою.Щоб побачити тебе
Лишається,лиш раз.
Іду дорогою в грозу.
Та знаю ще раз я прийду.
Туди,де бачив тебе я.
І знову спогад залишу,
Що навіть в зливу і в грозу
Моє єдине ти життя!
