А він моя весна, моє спасіння.
І байдуже, що за вікном зима.
Благаю Бога ,дай мені терпіння!!
Коли чекати сили вже нема.
Бо він моє натхнення, моя втіха.
Моя стіна, опора , мій маяк
І так не вистачає його сміху.
Усе йде шкереберть, і все не так.
Холодні ночі і сумні світанки.
Навіть кава часом так гірчить.
Молюсь за нього Господу що ранку.
І свічечка яскравіше горить .
Вона мене єдина розуміє.
І гріє душу, слуха молитви.
На тебе Боже всі мої надії.
Його в краю чужому прихисти.
Приходить ніч, знов за вікном світанок.
Я звично ліжко наше застеллю.
Прошепотівши : Любий, добрий ранок!
В дві чашки кави ,як завжди налью .