Для голосування необхідно авторизуватись

Повітру пустила

 

Зібрала
коси  ножиці зімкнула

Здійняв
їх вітер,  десь в поля поніс

І  ластівка за вітром в слід гайнула 

Зібрав  волосся , землю і в «заміс»

 

Гніздо
майструє, весну в гості кличе

Лебідка  з лебедем сховались в очерет

Над
ставом журавель снує, курличе

Будують
діти в хащах  свій намет

 

Буя
життя, та на душі не спокій

Бо десь
війна і точить смерть косу

Чому
серця у нас такі жорстокі

Вмиває дощ   скривавлену росу

 

Чому
дозволив Боже так нам жити

І чом
від зла ти душі не вберіг

Та
скільки ж можуть матері тужити

Чом
їхніх  діток янгол не зберіг

 

Чому їх
тіні в снах рідні блукають

Чому
спаплюжений батьківський оберіг

І знов
дощі криваві цвіт вмивають

І горе
смерть  несе на чийсь поріг.

 

Чом саме
мій ? Крик розриває тишу

Весна
буя, голубка в’є гніздо

Й
майструють копачі синочку кришу

А сива  мати  дивиться
в вікно

 

 

Так не
повинно чуєш ? Боже бути

Де твоя
милість? Людство врозумить

Ти дав
нам все, та не змогли збагнути

Що два
життя не зможемо
прожить.

 

Відтяла
коси ,по вітру пустила

Хай
ластівочка в’є своє гніздо

Молюсь  Богу за малого  сина

цілую з
ніжністю ріднесеньке чоло.

 

За упокій
синів країни неньки

Поставлю
свічку Богу помолюсь

Героям
Слава ,чуєте рідненькі

Від всього
людства тихо вам вклонюсь

 

1

Автор публікації

Офлайн 2 роки

0681100708

40
Коментарі: 0Публікації: 28Реєстрація: 26-11-2021

Бронзове перо

Достижение получено 27.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій