. . . . . . . . . ХАТА З ВІКНАМИ ДО СОНЦЯ . . . . . . . . .
. .Велика світла хата з вікнами до сонця,
. .Барвистий, ніжний мій улюблений квітник,
. .Чи наяву я бачу все, чи гарний сон це?
. .Калина вбралася в коралі, мов в намисто,
. .Та й червоніє, вся одягнена в красу,
. .Розвіяв вітер листя – на подвір”ї чисто,
. .І настрій гарний людям щиро я несу…
. .Буває й сонце гляне – ніжно зігріває,
. .Своїм промінням обіймає нас згори,
. .Ромашка, лілія приваблюють розмаєм
. .Цієї взимку та й осінньої пори.
. .- Так добре, світло у вас тут, – казав мій тато, –
. .Земля своя, веселе місце на куті,
. .Заквітчане живе подвір”я, файна хата,
. .Дерева – обереги зверху золоті.
. .Чи наяву я бачу все? Чи БОЖИЙ сон це?
. .Такий щасливий, життєрадісний мій сон,
. .Чи зігріває душу й тіло ніжно сонце,
. .Чи то з літами ходить сон коло вікон?
. .ХАТА З ВІКНАМИ ДО СОНЦЯ…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3, 17 січня 2024 року.