Хтось голодний місяць надкусив:
У хаті темно, що не видно й тіні.
Розгубила ніч в траві росу –
Вона уранці обернеться в іній.
Гавкають лисиці у ярах:
Їм, рудим, завжди чомусь не спиться.
Листя щось розказує вітрам.
Їдуть зорі на двох колісницях.
Літо додивитись хоче сон,
А його вже осінь підло будить.
Замінила травам звичний тон,
Вдавшись до підступної облуди.
Лише соснам завше все одно:
Чи то літо буде, чи то осінь…
Хтось кмітливий вигадав давно
Посплітати дредами їх коси.