Для голосування необхідно авторизуватись

МОЄ РІДНЕ СЕЛО (“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”)

. . МОЄ РІДНЕ СЕЛО
. . (“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”)
. .Моє рідне село! Моя мила мальовнича сторона! Моя рідна НОВОСЕЛИЦЯ! Моє чудове село! Ти – прекрасне. Ти – найкраще. Ти – найрідніше.
. .Я люблю тебе весною, влітку, восени, взимку, бо ти завжди файне – файне, дороге – дороге. І …неповторне. .
.Так, я люблю тебе навесні, коли ти заквітчане – вбране у ніжний – ніжний біло-рожевий цвіт яблуневих садів, коли яскравими барвами вкриваються – красуються дивовижні сільські квітнички, які так зачаровують і милують зір, коли вранішнє сонечко все лагідніше зігріває своїми ласкавими променями матінку – Землю.
. .Я люблю тебе влітку, коли хвилюється – колишеться пшеничний лан – аж ген, далеко за обрієм, де у дозрілому колоссі чарівно зоріють блакитно-голубою просинню безмежного піденесся тендітні волошки, коли ти в золотому серпанку яскравого сонця наповнюєш – надихаєш чудодійним ароматом витончені білосніжні лілії Мадонни.
. .Я люблю тебе восени, коли ти закутане – вповите осінніми густими туманами на долині, серед яких у росі купаються – червоніють полум’яні маки, коли повертаються – кружляють за видноколом у сонячних променях своїми жовтими голівками гонорові соняшники.
. .Я люблю тебе взимку, коли ти засипане – засніжене білими – білими снігами і жива Природа кличе – кличе у казковий зимовий палац, коли білесенькі сніжинки виблискують – переливаються чарівним дивограєм веселкових кольорів.
. .Я люблю тебе за несполохану пісню жайвора, за оте мелодійне “Ой, у полі криниченька, там холодна водиченька…”, що ланка співала, за працьовитих людей – хліборобів, які примножують силу матінки – Землі, за те, що змінює завше свій червоний колір безмежний небокрай, вище і вище піднімається вранішнє сонце, торкаючись невидимими променями облич трударів, і кличе на широкий лан із рівненькими зеленими рядочками молодих буряків, за густі пишні верби з розлогими косами – вітами понад берегом вузенької річки Кропив’янки.
. .Моє рідне село! Я люблю тебе за мамині руки, такі ніжні, ласкаві, добрі, теплі, приємні, за рідну мамину хату, де я народилася, зростала, навчалася, за батьківську криницю з чистою джерельною водою, за бабусині ніжні квіти, в яких я кохалася від самісінького дитинства…
. .Я люблю тебе за рідну, ні, найріднішу Землю, про яку так чудово сказав справжній хлібороб із діда – прадіда, мій земляк МИХАЙЛО ГОРОДИНСЬКИЙ:
. .- ЗЕМЛЮ СКРІЗЬ ТРЕБА ЛЮБИТИ, ЩЕДРО ВІДДАВАТИ ЇЙ ТЕПЛО СВОЇХ РУК – БО ВОНА ГОДУВАЛЬНИЦЯ. АЛЕ НЕ СЛІД ЗАБУВАТИ ТЕ ПОЛЕ, ТУ ЗЕМЛЮ, ЯКА ТЕБЕ ВИГОДУВАЛА, НАПОЇЛА І ЗІГРІЛА В ДИТИНСТВІ. ВОНА – НАЙРІДНІША, ЯК МАТИ.
. .Я люблю тебе, моє рідне село! Я до тебе повертаюся защораз і пам’ятаю, що можу прийти, приїхати, завітати, притулитися до Землі твоєї, низенько вклоняючись, коли мені добре чи тяжко на серденьку і душі, скропити свої спраглі уста твоєю доброю цілющою водою з доброї криниці, поринути у дорогу і милу ріднизну, подивитися – глянути на свою рідну оселю, де ще пахне бабусиними чорнобривцями, ромашками, м’ятою, маминими флоксами та півоніями.
. .Я люблю тебе за те, що тут, саме тут, на цій Землі, я була викохана, вибавлена, оспівана, вигойдана, злеліяна найсокровеннішими почуттями душі українського роду.
. .Я люблю тебе, МОЄ РІДНЕ СЕЛО! МОЯ РІДНА НОВОСЕЛИЦЯ…
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 4 січня 2020-22 р.
2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

0967487735

203
Коментарі: 0Публікації: 126Реєстрація: 08-11-2021

Бронзове перо

Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій