Я відпускаю птахом в небо
Свої думки,
Вони повернуться до мене
В слова, рядки.
Нехай поринуть в синій простір,
В широкий світ,
Де мрії обіймають ранок
Де є політ.
Можливо те, що у віршах – рядки протесту,
Межа для відступу в житті, німого жесту,
Шукати істину в вині немає сенсу,
В химери тіло зодягли – омана цензу.
Хай навесні розтане сніг
В чисті струмочки,
Нам доля напряде з ниток
Щастя жмуточки.
Минуть ті дні, коли в думках
Лиш пустота,
Душа воскресне, заговорить німота.
4 коментарі “Я відпускаю птахом в небо”
Гарно. Проймає
Дякую! Рада, що рядки викликали саме ці емоції!
Гарно, поетично, художньо
ДЯКУЮ!