Забарилось літо, заблудилося… Десь за гай, за поле закотилося… Як знайти його заворожене? Десь стоїть воно, як стриножене. А душа тремтить, холод стелиться, В серці літепло чом не селиться? Затремтить-схлипне воно жалібно І квилить-квилить знову-заново…