У міському парку, поблизу невеличкого блакитного озера, де вода була чиста мов сльоза, росла розкішна червона троянда. Кожного ранку вона любила милуватися своїм зображенням і вважала, що кращої від неї годі й шукати. Вітер пестив її пелюстки, а ранішня роса змивала з неї пил і втому. – Яка ж […]
Monthly Archives: Серпень 2018
1193 posts
Догорає тепле літо, Мов закінчується рік, Не тією все ж порою Ми закінчуємо лік … Дням спокійним, дням зачаття, Дням цвітіння і дарів, Все ж останню трудам риску Оцей літній день підвів. Цілий рік дарів чекали, Посадивши, – берегли, Щодень кланялись, плекали Й чогось таки досягли … День, – по […]
Осінній ліс… Забрав тепло – дощі приніс. І листя фарб різноманітних, десь взялось стільки непомітно. Приємна тиша навкруги, лиш голос подають круки. Та вже не жваво, рідко, мляво, здається, вже не так цікаво. Впав з дуба золотий листок… стрибає жаба, плиг та скок і білка скаче між гілок. Зелене, золоте, […]
Мов папороть тоненька, проростаю У серця твого дивовижний світ. Я кожною клітинкою кохаю І відчуваю свій весняний цвіт. Коли душа, затихла від морозу, Зустріне промінь блиском на щоках, Ти не лякайся – то блищать не сльози, То вранішня роса на пелюстках Мене тримаєш ніжно, мов стеблину, Цілунком надаєш життєвих сил. […]
У ній було, щось добре і лихе, Переплетіння зла і ніжність слова. У ній було, щось істинно живе, Якась таємна сила невагома. Світились очі повні доброти, А усмішка лукава і лиха. До неї не зверталися на «ти», Щоб вберегти її від злості і гріха. Томатний сік любила до нестями, […]
Я стихи не писала, не клеила, Словно бисер вплетала слова. В этих рифмах я сердцем лилеяла Слово каждое, словно дитя. Ведь в словах этих чувства огромные. Как словами о них мне сказать? Среди туч извивающей молнией, Каплей дождика гром передать. Слово может убить или вылечить, Словом можно простить и понять, […]
У вібруючі струни вивільнює ніжність пружини. На храмину кохання обернена скромна каплиця: Мармурова підлога, вівтар, інфернальна криниця. Він обожненням вріс в несвідоме чужої дружини. Мозаїчним портретом лягає римована смальта. Синкопують чуття, триголосна малюється фуга: Не коханець, не ворог і навіть не схожий на друга. Він – стрибок у безодню, […]
Я зайду в твою осінь агатовим бабиним літом, Поки ліс твій самотньо не вихолов і не пожовк. Ти зустрінеш мене листопадом неписаних літер, Огорнешся у сяєво тепле, ніжніше за шовк. Дочекайся, прошу, наші долі – нещадні маруди, Навісне́ хмаровиння заломить в заграві ману: Ти поринеш у неї, торкаючи сонячні […]
Безхатько маг шукає прихистку Від світу злого і холодного, Його дива – дешевий дріб’язок І на душі уже не сонячно. Безхатько маг шукає погляду, Своїх шукає між обличчями, Та заблукав поміж чужинцями На мокрих і холодних вулицях.
Коли сумуєш, просто напиши! Старокитайські п’ятистопні ши, Французькі альба чи японські танка… Це виклик мій, салонна забаганка. Пограємо з тобою в буриме?! Слова зітчемо в’яззю макраме У техніці плетіння кавандолі, Де кожен вузлик мов цілунок долі. Якщо не хочеш дотиком пера, Тоді на схилах сивого Дніпра Кристалами ранкового серпанка, Чи […]
Про жінку написано в безлічі хронік: Іпатія я, вчений-неоплатонік, Катована натовпом в центрі агори, Як відьма в намисті з корінь мандрагори. Від мене спокуса прийшла до Адама, Дзеркалять мій лик вітражі Нотр Дама. Мов сарна смиренна, відверта сирена, Тірольська Марго і троянська Єлена. Не раз продавала себе й дарувала, Пила […]
Авторська пісня Сніжинки тануть на долоні, І наш вишневий сад посИвів, Лоскоче вітер твої скроні, Розтали спогади про Київ! Ми зустрічаєм білий ранок За столиком на тротуарі, Мигтять обличчя парижанок, Милую очі ніжно-карі… Парує кава, музиканти, З вікна театру визирають, І мармурові два атланти Будинок моди підпирають! І я дивлюсь […]
А ти сидиш за кавою сумна, Розмиті краплями дощу вогні червоні – І в цьому, певно, є моя вина, Хоча з тобою ми і незнайомі… І я би цілував твоє чоло, І пив очей твоїх солодкі вина! Хоча тебе на світі й не було, Ти — маслом писана художником картина!
А він прийде зі щедрим перевеслом, Немов на сповідь, сяде за столом Й оте прозріння, взявши наче весла, Стежки крізь серце вимостить селом. Запалить світло щиро у долонях І озирнеться з Гострої скали, Жіночу долю, схожу так на сонях, Відлунням стріч зігріє межи злив. Тоді зачне із юності […]
Наш поверхневий погляд на обличчя Приносить, друзі, наслідок сумний, Краса від Бога – дуже таємнича, І загадковість притаманна їй. Вона гріховну пристрасть не плекає І потяг не пробуджує в думках, Краса крізь сірі хмари пробиває І квітом розкривається в бруньках… Краса – це спів молитви проти ночі, Духмяна свічка в […]