Вже звечоріло. Поховала. До цвинтаря вели сусіди. Стояла, наче скам’яніла. Заупокійну відспівали, розлився біль по хмарах сірих. Лише тоді здригнулась мати, коли по цинку домовини загуркотіло перше груддя. Майор звелів не відкривати, отець сказав — це не провина, нехай сусіди не осудять. З тих пір минуло часу досить. […]