Люди заліза Нині під сонцем Апокаліпсису Йдуть по своїй землі, Згадуючи дощ, Як благодать неба. Люди заліза: Небо Аустерліца Нині висить над Донецьком. Присмак горілої криці Відчувають люди заліза. Малюємо над спраглим степом Знак нестримний вогню. 2014

Добре, що трава хороша – Лагідна, Добре, що хоч земля м’яка й тепла: Під таку траву і в таку землю І лягти не гріх. Та й земля ця – наша – Вона нам колискою: Будемо спати там Допоки новий час не настане, Нове буття у двері неба Не постукає, Нове […]

                    «Аз есмь вогонь, вдягнений попелом плоті…»                                                                     […]