А сонечко світило у віконце,Голубило й незвично поспішало,І нібито нашіптувало вкотре,Прокинься, зачекався вже світанок. Долонями закрила оченята,Солодкий сон затримавши недовго,Та пташка нескінченно щебетала,Кружляла недалеко безтурботно. Лиш нічка заспівала серенаду,Тож днина малювала свій орнамент,Запахла як же кава у горнятку,Щаслива є, та жінка… що кохана.