Предыдущая часть: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/zastelylsya-dyvnyj-vecher/ Шумит затейливо волна, хоть была ночка холодна, но пенный шелест от ветров, зима здесь воцарилась вновь. Шумит волна у маяка, насыпала зима снега, а ночка звёздочкой блестит, Луны увидим круглый лик. Ёлка гирляндами сверкает, закончится январь и отдыхают, но прячутся в укромном месте, пока сверкать в […]
Daily Archives: 20.02.2022
5 posts
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/sontse-z-yavlyayetsya-na-svit/ Заплуталося сонце в павутинках, заплуталося – не знайду, павук склав філігранно нитку, проміння ловить в них красу. Ліхтар вуличний блисне світлом, буде від сонця його блиск, розсипле променів намисто, уміння відмічати – хист. Трава висока в павутинці і навіть вітер не уколихав, прозорі тягнуться нитчини серед […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/kvitneva-golubin/ Багряно-золотаві шати, а їх буває так багато, неначе квітів навесні, але тепер – осінні дні. У пізні дні – ласкава осінь, іще тепла у неба просить і щедре небо розсипає, і густо фарби накладає. В осінні дні синіє небо, листя бурштинове у клена, неначе різьблені його […]
Він загинув вeсною… Повeртались додому лeлeки, Повeртались з журбою, Бо душа відлітала далeко. О, триклята війна！ Ну, коли ти ужe будeш сита? Плачe нeбо, голосить зeмля Навeсні його молодість вбита. Йому будe завжди 22… Хто знeболить пeкучіі рани? На могилі, дe плачe зeмля Щовeсни сходять чорні тюльпани.
Ой. літечко, літечко, літечко життєве, Квітами барвистими ти вже відцвіло, Йде з плодами щедрими осінь-королева, Хоча не розхлюпалось ще її тепло. Зігріває серденько тим приємним спомином, Де в любові скупані молоді літа Нині збагатилися досвідом, як золотом Та душа залишилась вічно молода. 2020 р.