Задивився Вересень У прозору воду, Наче у люстерочку Бачить свою вроду. Кучерявий  рудий чуб І чоботи жовті. Милувався, що й забув Привітати  Осінь. Від сорому збагрянів, Опустивши очі. -Ненавмисне, не хотів, – Вибачення просить. Таки Осінь-матінка Простила синочку Та подарувала ще й Вишиту сорочку. 2016 р.