Коли осуджували люди,Була реакція відразу,Життя емоції остудить,Постане вчитель, час від часу. Себе повинна поважати!Послання, через всі поразки,Відтак зросла із пташеняти,Свої, встановлюю порядки. Наразі навіть не цікаво,Думки сторонніх, бо понині,Була відвічним я солдатом,Вбивала сторони вразливі. А крила, може й сіруваті,Захочу й дощиком омию,Душі потреба в благодаті,Тож нащо ніжити гординю.
Monthly Archives: Вересень 2025
24 posts
Дощем заплакала Покрова, Бо нині вже війна на Сході. Синочків неньки-України Вона і хоче захистити Від куль ворожих, “братів” підлих, Щоби ніхто із них не гинув. На жаль такого не буває І молоді життя згасають, Приносять в жертву їх герої Заради миру в ріднім краї. Ми ж імена їх пам”ятаєм […]
Світанок розсипає щастя,І простір відчуває захист,Сьогодні я не рання пташка,Так солодко у тиші спати.Пів ночі, мов пекельна зграя,Кружляли залізяки поряд,А замість бомбосховищ, спальня,Та лагідна, тепленька ковдра.Лежиш у цій нірвані ночі,Змарнілий від війни філософ,Які вже незвичайні зорі,Тут” русская рулетка” й холод.
Взяли літо на крило Журавлята, А серця бере в полон Осінь-мати. Облітає жовтий лист. Облітає, Літо бабине снує, Сріблом сяє. Пелюсточки хризантем Білих ніжних В сонячний й похмурий день Душу тішать. І жоржин вишневий цвіт Пелехатих, Що ростуть біля воріт Й біля хати. Горобиновий вогонь Теж палає І торкатися долонь […]
А плакуча верба Нахиляє віти. В Україні війна, То ж чому радіти. А плакуча верба Віти нахиляє. Скільки сліз пролила, Бог один лиш знає. Гинуть діти її – України-мами, Котрі від ворогів Землю захищають. І плакуча верба Усе плаче-квилить, У скорботі вона Свої віти хилить. 2025 р.
Сонечка, сонечка, Сонечка маленькі, Затишно й сонячно Їм в траві густенькій. Квітоньки, квітоньки Кульбабки жовтенькі Тішаться літечку, Радують серденько. А згодом квітоньки Стануть пухом сірим, Крилоньки крихітні Полетять за вітром. А як зима мине, Прийде зелен-травень, Знов будуть сяяти Сонечка-кульбабки. 2025 р.
Гойдає лагідно цей потяг,Хмарки втікають і дерева,Міста та станції… лиш спогад,Мене заводить у тенета. В безмежнім просторі витали,Думок потоки невгомонні,Прожиті клопоти з шухляди,Сприяли роздумам в дорозі. Чомусь згадалося поволі…Моменти давні, мов у фільмі,Невдачі, помилки й на фоні,Зібрались радісні події. Я знаю, поряд найцінніше,Не треба га́нити на долю,І щастя сиплеться все […]
Одинокий журавель Залишився в лузі, Відлетіли вже усі В вирій його друзі. Чи поранена нога, Чи крило підбите, Що не зміг він аж ніяк З усіма летіти. Цього ж бо ніхто не зна, Одинак-журавлик Біля річки походжа Та їжу шукає. Прихисток нехай знайде Журавель-пташина І в теплі переживе Студеную зиму. […]
Котиться, котиться, котиться За вітром кудись жовтий лист. Хочеться, хочеться, хочеться Сховатись й собі в падолист. Осені, осені, осені Тихо сказати: ” Прощай, Що було не так, то ти мені,Красунечко вже вибачай.” Кетяги, кетяги, кетяги Калиноньки дивляться вниз. Жменями, жменями, жменями Зберем намистини ягід. Зробив морозець їх солодкими, Не віриш […]
Десь високо в небі Місяченько-лебідь Поміж хмар пливе. А зіроньки сяють, Зваблюють-моргають, Кожна з них зове, За собою кличе, Диво-чари сипле, Щоб заворожить. Місяць усміхнувся: -Я усіх люблю вас, Феї золоті. 2025 р.
А літечком бабиним Осінь ще нас тішить Та зірками-айстрами І багряним листом. Ще – днями погожими, Сповненими сонцем І дрібними дощиками, Що земельку мочать. Намистечком калиновим, Журавлів ключами, Що у вирій полинули,Сірими хмарками. Та опеньочок-близняток Зграйками густими. Ще, осене ти радуй нас Спокоєм і миром. 2025 р.
Зненацька затихло море,Тож місяць приліг на воді,Яскравий немовби сонце,Враз світло розсіяв вночі. Близенько маленька хвилька,Плескалася мило, смішна,Відчула блаженства присмак,Ой як же любила життя! Зваблива в магічнім сяйві,Незвична, весела, проста,Неначе у дивній казці,Усміхнене щире дитя. Приємні коштовні миті,Повідала щастя душа,Емоцій нестримний вирій,Мов скрипки торкнулась струна. Отак і витати б разом,Тяжіння відчули […]
Осені ватра калинова Яскраво так палає скрізь. Слова освідчення в любові Прийду сказати їй у ліс, Туди, де бігало дитинство, Човником юність відпливла І літечко цвіло так дивно, Вже й осінь у життя прийшла. Та принесла дари чудові, Із віршів вже вінок сплела, Що народилися з любові, Добра, кохання і […]
Вишивала осінь, вишивала, Підбирала золото-нитки,Стібок до стібочка вміло клала, Бо вона майстриня хоч куди. Вишивала осінь, вишивала Сріблом бабиного літа килими І багрянцем теж їх прикрашала, Щоби милувались ними ми. Вишивала, вишивала осінь, Дарувала вишиванки ті І калині, і вербичці босій, І берізкам блузи золоті. Ой, ти, осене, майстрине рудокоса, […]
А вересневої пори Був день спекотний, наче влітку. Дивлюся – щось в траві “горить”, Впізнала я весняну квітку, Яка до вересня прийшла Із травня. Мабуть заблукала Кульбабка – квітка весняна,Нині вона йому всміхалась. 2025 р.