У вікно заглядає троянда,Вся намокла в обіймах дощу,Не зігріла пора листопадна,Бо журби напилась досхочу. Та луна вдалині серенада,Тож його відчуває здаля,Це жартує вітрець – забіяка,Пролетівши замоклі поля. Як романтика довго чекала,Він завжди веселить без зусиль,Утікає сполохана хмара,Пелюстки висихають умить. Усміхнувся, війнувши красиво,Аромати чутливо вдихнув,Закружлявши у танці поривом,Враз далеко від неї […]