Навіяв сум осінній день похмурий І дощ розплакався, ніяк не зупинить. У серці  оселилася зажура, Не знаю чи назавжди. чи на мить. А сонечко усміхнене з”явилось В небі блакитному. минаючи змарки, То й смуток і журба десь раптом ділись, Втішила радість дотиком легким. 2016 р.