Як сонечко сяяло, гріло ласкаво,Були ми щасливі, біди не чекали,Вона враз настигла, гриміла набатом,Стояли в задусі забиті вокзали. Накрило пітьмою, тож лихо нависло,Майбутнє непевне і наша надія,Налякана мати, жахливе дитинство,По світу блукання, у щастя зневіра. Міста славнозвісні, куди ж ви поділись?Руїни та попіл і гар у повітрі,У небі видніє зажурений […]
Monthly Archives: Серпень 2026
22 posts
Навіяв сум осінній день похмурий І дощ розплакався, ніяк не зупинить. У серці оселилася зажура, Не знаю чи назавжди. чи на мить. А сонечко усміхнене з”явилось В небі блакитному. минаючи змарки, То й смуток і журба десь раптом ділись, Втішила радість дотиком легким. 2016 р.
Кольору неба айстри розквітли, Жовті жоржини, наче сонця. Уже відлітає з лелеками літо Та добігає свого кінця. Черешня вдягає свою вишиванку І багряніє-горить диво-клен, Холодна роса на траву впала зранку, Це на порозі осінній вже день. 2026 р.
Ціловані вітром і сонцем зігріті Рум”яняться яблука в нашім саду, Отаву косити пора молоду, До осені котиться теплеє літо. Коротшають дні, стають довшими ночі, А на світанку – холодна роса. Та літечко я відпускати не хочу, У серці моєму воно не згаса. 2017 р.
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибокі з холодною водою і пішли в […]
За вікнами місто доволі шумливе,Та кличе нас затишок, мами тепло,Згадалось поволі, дитинство щасливе,Джерельце де воду свячену п’ємо. Родина — це берег, мій тихий причал,Турботу зустрінеш і стане тепліше,Тут серце відкрите, дай волю сльозам,Душа відчуває глибоку довіру. Ось тато гортає старенькі альбоми,Зростають на фото його діточки,Триматися дружно казав у негоди,Завжди виправляйте […]
Грає на скрипочці вітер-маестро, Осінь запрошує на карнавал. І на душі так привітно і тепло Від дивовижних звуків та барв. Краплі дощу – намистинки прозорі Падають-котяться десь у траву, Сріблом виблискують, неначе зорі. Красу відчуваю – значить живу. 2015 р.
Як дихає спішно планета,Буває, здригнеться від болю,Людина лишила блаженства,Лиш сонце… лікує потроху. Біду… відчуває завчасно,Хвилюється, вітер покличе,Він хмари розвіє, мов янгол,І знову зупинить погибель. Вона полюбляє всі квіти,Світанку – сяйливу забаву,Неначе згадає… сни світлі,Солодкі… з біблійного Раю.
Мовчазний знайомийЧи просто неговіркий броНа ймення банальне ДжоСиньоокий як риба зубата,Що побачила пастора Сонце,Таки був безхатьком:Жив серед води солоноїТа гонорово прозорої(Зі смаком тібетського вітру)У дерев’яній скрині(Він не знав, що то скриня Пандори –Швачки, яку найняла КлотоМайструвати пеплоси сподіванняДля юних вакханок Аркадії)Скрині з модринових дощокЗі шматами полотняними коноплянимиНа антеннах соснових.*Він був […]
Наш прапор жовто-блакитний, Хоч зранений кулями весь, Але на вітрах майорить він, Із кольором злився небес. Він – наша гордість і сила, Непереможність в боях. І їм, ворогам вже несила Нас українців здолать. Хоча і дратує цей колір Загарбників наших країв. Вони як той бик на червоне На нього кидаються […]
Лугом широким, де м”ята пахуча Вело буйногривих своїх Тепле барвисте літо квітуче І на ніч залишило їх. Щоб коники пили джерельную воду, Змогли досхочу напастись, Бо скоро йому вирушати в дорогу, То ж хай набираються сил. І понесуть вони літо далеко, Забравши з собою тепло, Куди ластівки відлітають й лелеки, […]
А дощ барабанить по підвіконню, Рясненький пустився, стіною стоїть І сердиться грім невідомо на кого Та блискавиця із сотнями стріл Взялася пускати наліво й направо, Потраплять куди, то й не знає вона. Ті стріли вогненні яскраві-яскраві, Далеко лиш котиться грому луна. А дощ барабанить сильніше й сильніше, Відскакують краплі м”ячами […]
Пташиними піснями дзвеніти мусить літо І росами ранковими сріблитися щодня. Сирени ж завивають і у селі, і в місті Та сипляться снаряди на голови всім нам. Летять й летять ракети на мирнії квартали, Рівняють із землею будинки всі підряд. А хочеться, щоб голуби й лелеки прилітали Й мостили свої гнізда […]
А серпень вже перегорта Календаря деньки останні. То ж скоро осінь золота На нашому порозі стане. Удень ще в сонячну ясну І теплу купіль ми пірнаєм, Холодну ввечері росу Пожухлі трави поринають. А ранки прохолодні теж Зимною усмішкою сяють І літо бабине пряде Срібну вуаль, чи то серпанок. Вода у […]
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокій і відчуття польоту над океаном часу. На Маркізи я (навіть не я – ми) вирішив […]
Так ніжно легенько і трепетно Торкнувся моєї долоні Губами своїми теплими І сповнилось серце любов”ю., Що линула піснею дивною, Струмочком дзвінким полилася, Горнулася радості хвилею І дарувала нам щастя. 2015 р.
«Соловейко співаєПід дощем над прірвою…» (Мідзухара Сюосі) У дерев’яних снахСтарого рибалки на ймення МартинЛегкі дерев’яні містаПлавають на поверхні озера,Над очеретом літають дерев’яні чайки,У дерев’яних скрипучих храмахМонахи з очима синімиП’ють черлене вино єретиківЗ букових чаш всепрощення.Зачесуючи сиву бородуВін вважав себе королем алазонів,Називав себе ЕпісторофомІ плив човном-вітрильникомЗ назвою сумною «Марнота»Рікою незнаного смутку […]
Вже вкотре тебе звабила Моя лукава усмішка, В очах – іскринки радості, В душі любов відлунює. Й надалі таємницею Для тебе залишаюся. Скільки вже літ розгадуєш – Не знаєш що за ” ширмою”. А є ще там цікавинки, Їх бережу для тебе я. Якщо відкрити зразу всі – Не буть […]