Для голосування необхідно авторизуватись

БІЛІ ЛЕЛЕКИ

 

. .               БІЛІ ЛЕЛЕКИ

. .На межі двох сусідських городів росло кілька немолодих дерев білої акації. Ніжне розсічене по обидва боки листя з численними дрібними листочками та гарні білі суцвіття, що звисали махровими китицями на гіллястому стовбурі, створювали приємний ароматний затишок на сільських подвір’ях.
. .Та найдивовижнішим було те, що сюди, до свого рідного краю, до родинного гнізда з далекого теплого вирію защораз поверталися БІЛІ ЛЕЛЕКИ. КАТРУСЯ та РОМАН могли постійно дивитися і спостерігати, як дбайливі ЛЕЛЕКИ ретельно й обережно складали сухе гілля у родинному гнізді, яке дожидалося їхнього повернення додому. А білосніжна акація, як живе створіння, втішалася щасливій зустрічі зі своїми дорогими ЛЕЛЕКАМИ. І їхню домівку – старе батьківське гніздо, стара добра акація берегла… берегла, витримуючи дошкульні удари сильних вітрів…
. .- ЛЕЛЕКИ, мої ЛЕЛЕКИ, як добре, що ви повернулися до мене, – тихесенько, здавалося, шепотіла акація.
. .- Ви щасливі люди, ЛЕЛЕКИ у вас поселилися, – говорили перехожі, насолоджуючись і любуючись величною гарною парою ЛЕЛЕК.
. .- Кажуть, у кого на подвір’ї живуть ЛЕЛЕКИ, у родині щасливими і здоровими діти будуть, – казали інші.
. .- Та й слава БОГУ… Перед ВСЕВИШНІМ всі люди однакові, – усміхалися доброзичливі КАТРУСЯ і РОМАН.
. .Так тривало багато років… БІЛІ ЛЕЛЕКИ жили – гніздилися на високій акації, незабаром з’явилися і дітки – лелеченятка, яким мама і тато приносили їжу безперестанку, згодом – вчили літати…
. .Та одного разу сусідка не на жарт розгнівалася на своїх крилатих сусідів, прийшла розлючена до РОМАНА і почала сваритися:
. .- Нащо мені тут, коло хати цих птахів, он вони весь дах засмітили, виганяй їх звідси, поспилюй оті акації! Мені й близько ЛЕЛЕК ваших не треба, – кричала.
. .- То не я їх поселив там, ЛЕЛЕКИ самі зробили, облюбувавши місце, своє гніздо з ГОСПОДНЬОЇ волі… – відповів РОМАН.
. .Наступного року КАТРУСЯ та РОМАН так і не дочекались своїх дорогих ЛЕЛЕК. Віщуючи щось недобре, птахи наче відчули людську неприязнь з боку сердитої сусідки, і більше не поселялись на своєму звичному місці.
. .- Ну, що, КАТРУСЮ, не прилетіло наше щастя на подвір’я, прийдеться спилювати дерева коло межі, аби не було більше сварок, – розчаровано ділився чоловік з дружиною.
. .- Та ми вже маємо своє щастячко маленьке, – тримаючи на руках синьоокого ВАСИЛЬКА, усміхалася КАТРУСЯ.
. .Якось до подружньої пари нагодився ОЛЕКСАНДР, знайомий чоловік. Зайшовши на заквітчане подвір’я, відразу спитав у РОМАНА:
. .- А де ваші ЛЕЛЕКИ БІЛІ? Люди не перестають дивуватися, що птахи завжди повертаються до вашого двору з теплих країв…
. .- Та цього року ЛЕЛЕКИ, на превеликий жаль, минули наше подвір’я. Відчули прекрасні живі створіння неприязнь нашої сусідки. Не хочеться заходити в бесіду з нею, – розвів руками РОМАН.
. .- А я так хотів, аби на нашому городі прижилися БІЛІ ЛЕЛЕКИ… Нічого вона не розбирає, ваша сусідка, – поділився роздумами чоловік, що проживав на іншому куті.
. .Чого тільки не робив отой ОЛЕКСАНДР, який був майстровитим хазяїном, розумівся добре на столярній справі… Він разом зі своїми синами змайстрував кілька лелечих гнізд: і на високому дереві, і на хаті, і на електричному стовпі, – і з сухого гілля, і на дерев’яному колесі від воза, і приготував м’якого сіна з травою, цілу купу сухого бадилля з гілок… Та ЛЕЛЕКИ не зупинялися. Покружлявши вгорі над сільським подвір’ям, полетіли далі.
. .Тільки здалеку видніється, як стоять у вишуканому добротному гнізді декоративні фігури білосніжних ЛЕЛЕК – у такому привабливому мальовничому куточку, що нагадує справжнє українське давнє подвір’я. Чекають господарі ЛЕЛЕК…
. .І РОМАН з КАТРУСЕЮ чекають молодих ЛЕЛЕК, які колись неодмінно повернуться до рідного дому, де жили – парувалися впродовж багатьох років їхні батьки – БІЛІ ЛЕЛЕКИ. ЛЕЛЕКИ їхнього родинного щастя… ЛЕЛЕКИ добра одвічного і злагоди земної. Від ГОСПОДА БОГА…

. .                                ТАМАРА РОМАНЮК.

2

Автор публікації

Офлайн 4 години

Тамара Романюк

718
Коментарі: 26Публікації: 314Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій