Для голосування необхідно авторизуватись

ДОРОГА ОДНОКЛАСНИЦЯ

. .                 ДОРОГА ОДНОКЛАСНИЦЯ

. .Наближався святковий Першовересень. Уся шкільна родина – учні, вчителі, батьки – готувалися до яскравого урочистого дійства. Та й матінка – Природа, здавалося, сповнювалася святковим настроєм, даруючи людям ще теплі, сонячні, погожі дні. Чарівним квітуванням вибухали бузкові, фіолетові, рожеві, малинові, білі айстри. Приязно повертали свої барвисті голівки усіх кольорів небесної веселки гонорові жоржини. Терпким осіннім ароматом наповнювали свіже повітря красуні – хризантеми.
. .Та ось і святкова незабутня мить першого дзвоника. Усміхнені обличчя, життєрадісний сміх, гарне спілкування, вишукані квіткові композиції й оригінальні ніжні букети, чарівні мелодії української музики зворушували присутніх до самісінької глибини душі.
. .Святкове дійство продовжувалось у навчальних класах і кабінетах новозбудованої школи.
. .Та головну приємну звістку КАТРУСЯ та її ровесники почули від класного керівника. Двері тихенько відчинилися і до їхнього кабінету увійшли ЄВГЕНІЯ ПАВЛІВНА і світла русява дівчина.
. .- Добрий день, учні! Знайомитесь: це ваша нова однокласниця АНТОНІНА ІВАНОВА, Вона навчатиметься з вами до випускного класу.
. .Вчительки ніби й не було поруч – школярі гуртом весело оточили новеньку і запрошували сісти за партою поруч. Сором’язлива дівчина припала до душі своїм ровесникам одразу. Ніяковіючи, школярка розгублено дивилася на класну керівничку і надіялася, що та чимось зарадить.
. .- Так, тихо! АНТОНІНА сидітиме за третьою партою поруч з ТАМАРОЮ САЄНКО. А дружити з нею нікому не заборонено. Починаємо тематичний урок – про Першовересень святковий, – нарешті втихомирила школярів учителька.
. .А на перерві – знову веселе знайомство, цікаве спілкування, різні запитання і відповіді – про все хотілося дізнатися.
. .Та ось АНТОНІНА якось відділилася від групи однокласників і підійшла до КАТРУСІ:
. .- Можна з тобою поспілкуватися? – спиталася тихо дівчина.
. .- А чому не можна? Ми ж з тобою тепер однокласниці, – зраділа КАТРУСЯ.
. .- То познайомимось ближче: я – ТОНЯ, а ти – КАТРУСЯ. Мені дуже приємно, – усміхнулася новенька.
. .- І мені приємно. Так – так, Я – КАТРУСЯ, або КАТЯ. Звертайся так, як тобі зручно, – підтримувала бесіду КАТРУСЯ.
. .І з тієї доброї миті дівчата не розлучалися, здавалося, ніколи. Хоч сиділи вони за різними партами з іншими однокласниками, дружбі їхній не було ціни.
. .ТОНЯ справді стала душею учнівського колективу. Весела, життєрадісна, жвава, добра, привітна, дівчина в будь-яких обставинах дарувала гарний настрій, веселі співи, ніжну музичну мелодію. Адже ТОНЯ майстерно грала на баяні, дзвінкоголосо захоплювала піснею, із любов’ю співаючи українські народні пісні. А як сміялася ТОНЯ, то здавалося, що то ніжна щебетушка сміється, аби людям було світло, радісно, святково.
. .Як згодом виявилося, КАТРУСЯ чула від ТОНІ, що вся їхня сім’я приїхала у велике село за направленням районного відділу освіти – мама і тато – педагоги, молодший брат СЛАВКО – третьокласник. Пізніше і вона, АНТОНІНА, продовжила династію учителів, навчаючи обдарованих дітей майстерної гри на баяні у музичній школі.
. .КАТРУСЯ і ТОНЯ були одна для одної не тільки однокласницями, а й вірними та відданими подругами, завжди ділилися своїми дівочими секретами і таємницями. У кожній родині дівчата були бажаними і дорогими гостями, часто разом готувалися до уроків, особливо, коли вчителі задавали складні завдання з різних предметів. Хоч відстань між будинками, де проживали ровесниці, була не близькою, все ж дружба їхня долала всі перешкоди.
. .КАТРУСЯ поважала свою дорогу подругу за щирість, відвертість, правду, гарні манери, взаєморозуміння. Якось у вихідний день, ввечері, дівчата разом з однокласниками подалися у сільський Будинок культури на танці, які були масовими розважальними заходами в той час. І ТОНЯ поділилася з КАТРУСЕЮ:
. .- Підійшов до мене “сторонський” парубок (не з їхнього села) та й розпитує мене про ІРУ, бо вона, видно, йому сподобалася.
. .- Та й що ти йому сказала? – поцікавилася КАТРУСЯ.
. .- Не могла я сказати, що вона не така, як усі (за розвитком), хоч на личко гарненька – гарненька, та й відповіла: “Для мене вона добра, привітна, людяна, а ви, – як собі хочете. Як вам вийде”, – розповідала ТОНЯ КАТРУСІ.
. .- Добре – добре сказала. Можливо, пощастить ІРІ на родину. БОГ усім суддя. Ми не повинні нікого засуджувати, – підбадьорила КАТРУСЯ ТОНЮ.
. .Якось у надвечір’я КАТРУСИНА мама, ВІРУНЬКА, прийшла додому із місцевої аптеки і принесла новину:
. .- До аптекарки приїхав у гості рідний брат, звідкись здалеку, з Криму, чи що… То кажуть, що він цікавився і розпитував про твою ТОНЮ.
. .- Давай зустрінемось. Треба поговорити, ТОНЯ. – подзвонила КАТРУСЯ подрузі.
. .І знову вкотре ділилися своїми дівочими секретами близькі подруги.
. .- Що мені робити, КАТРУСЮ? Я з АНАТОЛІЄМ познайомилась, декілька разів зустрічалась, він мені подобається…
. .- Заміж кликав тебе? Чи підеш за нього, якщо запропонує руку і серце?
. .- Не знаю, ой, не знаю… А як же любов? – ТОНЯ ледь не плакала перед КАТРУСЕЮ.
. .А незабаром всі дружні, веселі, галасливі, гарні, святково вбрані ровесники танцювали у ТОНІ на весіллі. Незабутнім й урочистим було сільське весільне торжество – за всіма українськими звичаями та обрядами.
. .- Гірко! Гірко! Гірко! – кричали гості молодим.
. .- Щасливої долі! Гірко! – чулося.
. .Згодом ТОНЯ зізналася КАТРУСІ: батьки звеліли виходити заміж. І перечити волі їхній добра дівчина не могла, та й не хотіла.
. .ДОРОГА ОДНОКЛАСНИЦЯ ТОНЯ поїхала зі своїм судженим на його малу батьківщину. Кажуть, що народила вона трійко гарненьких дівчаток. Як склалася її доля потім – невідомо.
. .КАТЕРИНА взяла у руки сімейний альбом із родинними фотографіями, перегорнула кілька сторінок, потім інший, давній – глянула, а там її однокласники. Просто на неї дивилася зі шкільної фотографії усміхнена й щаслива ТОНЯ, у білосніжному фартуху на коричневому платті, з великими білими бантами у світлому русявому волоссі. Дівчина замріяно стояла серед однолітків, і КАТЕРИНІ здалося на мить, що вони зустрілися поглядом, як і не було отих далеких довгих літ…
. .ДОРОГА ОДНОКЛАСНИЦЯ…

. .                                ТАМАРА РОМАНЮК.

 

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

Тамара Романюк

628
Коментарі: 25Публікації: 276Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій