. .Сільська затишна хата. Дерев”яний стіл, застелений білою скатертиною. На столі – кілька гладущів – великих і малих, в яких піниться щойно здоєне парне молоко. А запах! На всеньку хату пахне! Заплющую очі… Як смачно пахне парне молоко! У маленькому кухляткові і моє молоко, яке бабка НАТАЛІЯ налила своїй улюбленій внучці…

. .- Пий, дитино, пий, то добре молоко. Виростеш велика і файна, – казала вона мені щоденно.

. .Згадалося… Згадалося саме тоді, коли мандрували ми всією родиною рідною Кельменеччиною. Повертали у своє село і повільно їхали за великою чередою сільських корів. Файно доглянуті, добре нагодовані, вчасно напоєні розумні корови послідовно завертали на своє подвір”я, зменшувалася сільська череда, навіть пастухи їх не гонили, а тільки, йшли слідом за ними. Коло кожних хазяйських воріт худібку свою виглядали дбайливі господині.

. .Пригадую, коли була школяркою, під час літніх канікул ходила і я зі своїми сусідами – хлопцями і дівчатами – пасти нашу Зіроньку у поле, на долину, на узбіччя попри польову дорогу. Ну й, звичайно, брала улюблені книги. Зіронька паслася разом з іншими коровами, а ми – читали…

. .Уже літ та й літечок минуло, а я й тепер згадую ті щасливі юні роки. Живу тут, у районному центрі і бачу інколи, як ведуть своїх корівок мої сусіди, та й не забувається мені оте дитяче гарне спілкування з рідною бабкою НАТАЛІЄЮ, завдяки якій я й досі люблю, ну, дуже люблю свіже парне молоко.

. .І як жаль, що чутки про зменшення поголів”я великої рогатої худоби у селах мають правдиве підгрунтя. Адже утримувати вдома свою годувальницю не легко, ой, як не легко. Та й молоко і молочні продукти нікуди здати чи продати за добру ціну, аби селяни наші могли виживати. Поменшало соковитих трав”яних пасовищ (невідомо, куди “земля поділася”). От і живи у великому селі, як знаєш. На превеликий жаль, не кожній людині вдається випити запашного парного молока, свіжого, щойно здоєного, скуштувати молочних продуктів у вигляді смачної сметани, доброго сиру, твердої бриндзи, а ще вареників наліпити…

. .Можливо, нарешті, зглянеться “велика влада” над нашим селом та працьовитими селянами. Адже тільки село, єдине земне село і наша дорідна Земля годують – тримають усіх людей. З БОЖОЇ волі…

. .                                              ТАМАРА РОМАНЮК,

. .                                              10 березня 20-21 р.