А художник-Дощик
Пензлем малював
І собі у поміч
Вітерця узяв.
Порозводив фарби
Яскраві і гарні
Та з Вітром загрався –
Все порозливав.
А вони змішались
В різні кольори.
Дощик став заплакав:
-Що ж мені робить?
Фартушком яскравим
Сльози витира
Йому Сонце ясне
І його втіша:
-Ти не плач, мій брате,
Краще подивись
Які ж бо прекрасні
В картині тони,
Все, немов у казці
Сяє-виграє.
Дощик усміхався
Задоволений.
2016 р.