. .І хата роками батьківська стоїть,
. .Мене мама коло хати виглядає,
. .Аби приязно, із ласкою зустріть, –
. .Вона, старенька, щоденно так чекає.

. .Прийду до неї, притУлюсь до щоки,
. .Аби тепло відчути, впаду в обійми,
. .Торкнуся я материнської руки, –
. .Хоча б на схилі літ матір зрозуміймо…

. .Біля криниці із татом постоЮ,
. .Та розповім і про справи повсякденні.
. .І мудрості у скарбничку я свою
. .Житейську в батька ще беру щоденно.

. .Мандрую подумки знову у село,
. .Ось тут заквітчане мамине подвір”я –
. .Цвітуть мальви, флокси, айстри, як було,
. .Так пахнуть ніжно у тихе надвечір”я.

. .Води живої із криниці я нап”юсь,
. .Відчую і смак її цілющий, рідний,
. .І сонцю я на світанку усміхнусь,
. .Землі уклонЮся дорогій, дорідній…

. .                      ТАМАРА РОМАНЮК.