ЩАСЛИВЕ НОВОСІЛЛЯ | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

. . ЩАСЛИВЕ НОВОСІЛЛЯ

. .І зажили КАТРУСЯ та РОМАН любо та мило у новій гарній хаті – у новій, великій, просторій, світлій хаті, із широкими вікнами до сонця, на дорогу. Зажили – господарювали молоді КАТРУСЯ та РОМАН у добрі і злагоді, на щастя і долю, з надією на ГОСПОДА БОГА…
. .І заквітчана – причепурена була ота гарна хата – світлиця дивовижними барвистими квітами БОЖЕСТВЕННОЇ краси… Он височіли гонорово рожеві, жовті, пурпурові, білі, червоні мальви – ружі попід хатою, що сягали ледь не до самісінької стріхи. Приязно вабили – надили зір під блискучими вікнами бузкові, блакитні, фіолетові квітки кучерявої повитиці (клематису). Тягнулася вгору, до величного сонця своїми ніжними малиновими квітами – суцвіттями по дерев’яній драбинці дрібноквіткова витка троянда. Яскравим полум’ям вибухала – зацвітала червона велика троянда під другим вікном. Починав квітувати пишний і розлогий кущ білосніжної пахнющої півонії.
. .- Ну, що, КАТРУСЯ, переходимо жити до нової хати? – випитував РОМАН у коханої дружини.
. .- Переходимо – переходимо, РОМАНЕ! Але треба зробити все по-БОЖОМУ, по-християнськи, аби було, як у людей, – радила КАТРУСЯ.
. .- То запрошуймо на сімейну раду наших батьків. Вони щось, та й підкажуть… – дав згоду РОМАН.
. .- НОВОСІЛЛЯ треба зробити, НОВОСІЛЛЯ, – наголосила КАТРУСЯ.
. .Наближалися Великодні свята. Сільські люди по-особливому сприймали ці величні християнські дні. Вони причепурювали свої хати – оселі — і зовні, і всередині: робили “косметичні” ремонти, білували -“освіжували” стіни у кімнатах, вифарбовували вікна і двері, наводили лад на подвір’ях. А найголовніше – готували великодні страви… Відчувалося наближення чогось світлого, БОЖЕСТВЕННОГО, вічного, доброго – наближалося ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ – ПАСХА.
. .От і зустрілася вся родина: приїхали із мальовничого великого села тато ІВАН і мама ВІРУНЬКА до своїх дітей – донечки КАТРУСІ, зятя РОМАНА, внуків, сватів.
. .- Дай, БОЖЕ, усім здоров’я! – життєрадісно привітався веселий сват ІВАН із господарями.
. .- І вам добра та злагоди, свату! Заходьте на подвір’я, – запрошували гостей.
. .- Ну, що, діти, робимо НОВОСІЛЛЯ? – одночасно спитали мама ВІРУНЬКА і тато ІВАН.
. .- На третій день ПАСХИ буде добре, – приєдналася до розмови КАТРУСЯ.
. .- Зробимо з хлопцями високу палату (балган) перед хатою, покладемо довгі столи і лавки для гостей, – поділився роздумами РОМАН.
. .- А тітка ДОКІЯ з вуйною ІРИНОЮ піч замастять у новій хаті, нароблять голубців свіжих, приготують печінку з рисом, “бабку” запечену, – говорила мама ВІРУНЬКА.
. .- Добре, добре кажете, свахо! А в мене посуду є багато, думаю, пригодиться… – обізвалася сваха НАТАЛІЯ.
. .Людно і весело було на заквітчаному подвір’ї у молодих господарів КАТРУСІ та РОМАНА. Милозвучно і дзвінко вигравали чарівні українські мелодії сільські музики. Сходилися гості – рідні, близькі, знайомі… Приходили добрі сусіди, колеги по роботі… І заходили до …високої, великої, вбраної в барвисті килими палати, де багаті столи аж вгиналися від смачних і вишуканих страв, соковитих напоїв… Молоді хазяї КАТРУСЯ та РОМАН справляли урочисті входини до нової хати.
. .Святкували НОВОСІЛЛЯ гарно, весело, щиро…
. .- А ви хату посвятили? – голосно спиталася вуйна ІРИНА.
. .- Посвятили – посвятили… БОГ свідок, – відповідала тітка МАНЯ.
. .- Хай добро і злагода буде у вашій хаті!
. .- Хай гроші ведуться…
. .- І здоров’я міцного – преміцного зичимо!
. .- ГОСПОДНІХ благословінь – усій вашій родині, – чулося…
. .Щирі побажання, доброзичливі вітання, народні українські піснеспіви, масові танці, веселі гуляння, життєрадісні жарти, жваві розмови… НОВОСІЛЛЯ було у розпалі.
. .- А ви кішку або кота пускали до нової хати?
. .- Півень, курка – і це треба вперше занести до господи, так колись було, – згадували люди старшого покоління…
. .Щасливі РОМАН і КАТРУСЯ привітно спілкувалися із гостями, обмінювалися цікавими враженнями, дякували за гарні подарунки. Молоді господарі щиро раділи кожній людині, кожній гості і кожному гостеві, були безмежно вдячні долі, що ГОСПОДЬ посилає їм добрих людей, які їх шанують і поважають.
. .Але що це? Велика гарна коробка з вишуканим бантом, на коробці – фото дорогих шоколадних цукерок… Відкрили її, а там звичайні маленькі цукерочки у зім’ятих папірцях – штук 5-8. Розчарована КАТРУСЯ розгорнула інший подарунок, у якому було старе світло-зелене покривало з коричневими плямами…
. .- Це поробки, на заздрість молодій родині, – вигукнув хтось із родичів.
. .- Нікого не слухайте, діти! Це неправда! ГОСПОДЬ БОГ усім суддя. Он – ваші чудові дари!
. .- КАТРУСЯ, РОМАНЕ, гості вас кличуть! У вас НОВОСІЛЛЯ, чи як? – гукали тато ІВАН і мама ВІРУНЬКА. – До танцю ходімо! Музика виграє веселої, нашої, української!
. .- ОЙ, ТАМ РОМАН ВОЛИ ПАСЕ, КАТЕРИНА ВОДУ НЕСЕ, – чулося – співалося…
. .Людно і гамірно було на заквітчаному подвір’ї у КАТРУСІ та РОМАНА. Весело і дзвінкоголосо вигравали чарівні мелодії сільські музики. Там святкували гарне НОВОСІЛЛЯ – входини до нової великої, просторої, світлої хати із широкими вікнами до сонця, на дорогу. Святкували із ГОСПОДНІМИ благословіннями… Щоб зажити – господарювати любо та мило, у добрі і злагоді у новій гарній хаті. То були КАТРУСЯ та РОМАН.