Для голосування необхідно авторизуватись

ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ?

 

. .          ЩО  ТАКЕ  ЩАСТЯ?
. .Одного гарного зимового дня я із неабияким задоволенням дивилася художній кінофільм “РІДНА КРОВ”, який демонструвався на телеканалі “УКРАЇНА”. До самісінької глибини душі моєї схвилював мене зворушливий епізод, у якому спілкувалися дві літні жінки, що перебували у лікарні.
. .Одна героїня лежала на лікарняному ліжку слабка і немічна, тримаючись за своє хворе серце, й постійно плакала, крізь сльози ледве промовляючи:
. .- Нещасна я людина, нікому не потрібна, така зболена, виснажена і хвора – хвора… Нікому… Ніхто до мене не приходить…
. .- Що ви таке говорите, жіночко… Ви ще гарна, зовсім не стара людина. А серце ваше вилікують, зроблять операцію при необхідності. Та й діти у вас є! Не хвилюйтеся. Все буде добре, – розраджувала її сусідка по палаті.
. .- Діти мої не тут, а за морями далекими, на другому кінці Землі. Донечка не зможе приїхати. Ви розумієте, я ще жодного разу не бачила своїх внуків? Нещасна я жінка… Кому потрібна хвора людина? – голосно ридала вона, тримаючи руку на грудях.
. .- Не плачте. Ви обов’язково будете здорові, одужаєте… І з рідними своїми зустрінетесь.
. .- А ви знаєте, ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ? Справжнє ЩАСТЯ – це коли поряд твої близькі, дорогі, рідні люди. Коли поруч із тобою твої діти і внуки, яким сповна можеш віддати свою материнську любов, своє ніжне материнське тепло, щиру мамину ласку, пригорнути до себе, до своїх жіночих грудей своє рідне дитя – донечку, синочка, внучатко… Ні – ні, ви не подумайте – не за кухлятко води, яке вони мають подати на старості літ нам. Зовсім – ні! А віддати свою вірну і добру материнську любов своїм рідним дітям тому, аби вони передали оту нерозтрачену ніжну мамину любов і своїм кровиночкам – діткам та внукам. А ті – своїм… Оце і є найбільше щастя для матері і батька… – говорила хвора й немічна жінка, і плакала – плакала…
. .Як розгорталися далі події у кінофільмі – я вже й не вникала. Дуже близько до свого серденька жіночого материнського сприйняла оті глибокі щирі слова хворої матері, що спонукали до глибоких роздумів про сенс життя, про наших рідних кровиночок – дітей, внуків, правнуків, яких ми так щиро любимо, голубимо, кохаємо, леліємо, виховуємо… Мені здається, кожному із нас є над чим поміркувати, подумати, як ми живемо, які наші вчинки і дії, як спілкуємось поміж собою і людьми у повсякденному житті, як сприйматимуть і наслідуватимуть нас наші дорогі кровинки.
. .А ж тут випала гарна нагода побувати на святковому дійстві нашої родини у моєму рідному селі – у нашій мальовничій НОВОСЕЛИЦІ. Святкував свій квітучий юний ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ мій рідний племінник МИКОЛА. Як же радісно і привітно було у родинному колі, серед рідних людей – брата ОЛЕКСІЯ, його дружини НАТАЛКИ, іменинника МИКОЛИ, дітей ТЕТЯНИ, РОМАНА, ІВАННИ, В’ЯЧЕСЛАВА, таких щасливих внуків В’ЯЧЕСЛАВКА, СОФІЙКИ, САШКА… А ще у маминій хаті… Мені здалося на мить, що тут з нами, як завжди, і наша мама АЛЛА, і тато ІВАН, і бабка НАТАЛІЯ, а ще мій веселий і товариський чоловік ОЛЕКСАНДР… Так файно і приязно відчувалася доброзичлива атмосфера серед рідних, святковий бадьорий настрій супроводжував нас увесь вечір: гарні побажання, щиросердні привітання, веселі жарти, задушевна розмова. Що не кажіть, справжня жива – живісінька єдність кількох поколінь… ЩАСЛИВА ЗУСТРІЧ у дорогому родинному колі.
. .Та найголовніше – тут була щира молитва – подяка ГОСПОДУ БОГУ за хліб насущний, за стіл багатий, за прийдешній, за здоров’я міцне, за гарну зустріч у великому родинному колі, за мир і злагоду на Землі.
. .І звісно ж, я розповіла своїм рідним про отой незабутній для мене зворушливий епізод із кінофільму “РІДНА КРОВ”. Стало так тихо – тихо. Слухали…
. .- Та ж у нас повна хата ЩАСТЯ! РОДИННОГО ЩАСТЯ! По самі вінця! – вигукнули кілька чоловік одночасно.
. .- Дай, БОЖЕ, аби кожен із нас був безмежно щасливий у такому гарному родинному колі! І відчував по-справжньому, що таке ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ, та й передав свою материнську і батьківську любов своїм рідним дітям і кровиночкам – внукам! Бо тільки нашим українським матерям притаманна наймилосердніша материнська мудрість. І наші діти дорожать “ЧЕСТЮ СІМ’Ї, ОБЕРІГАЮТЬ ЇЇ ЯК СВЯТИНЮ” (В. Сухомлинський).
.  .                                                 ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                                  27 грудня 2019-20 р.
2

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Тамара Романюк

755
Коментарі: 26Публікації: 335Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій