Для голосування необхідно авторизуватись

СУСІД – НАЙПЕРШИЙ РОДИЧ

 

. .             СУСІД  –  НАЙПЕРШИЙ РОДИЧ

. .КАТЯ, задумана і спокійна, стояла біля широких зелених воріт, потім повільно йшла попри гарний кований паркан, пофарбований у світлі смарагдові і білі кольори – від дороги, усміхаючись, задивлялася на майстерну роботу свого РОМАНА. Адже він, її чоловік, із неабияким задоволенням власноруч раніше виготовляв “кучеряві” фігури, овальні кільця, гостренькі “верхівки”, які потім гарно складалися у єдиний декоративний паркан.
. .Мандрувала КАТЯ по своєму заквітчаному подвір’ї, а її уважний зір був спрямований на широкі добротні перила перед новою великою і просторою хатою – світлицею, які також змайстрував РОМАН.
. .А яскрава червона троянда на металевій драбинці жовтогарячим полум’ям тягнулася вгору, до сонячних променів, приваблюючи невимовною красою зір
перехожих. Надійно і затишно почувався махровий бузковий клематис, чіпляючись кучерявими листками за іншу ковану драбинку – під самісіньким вікном.
. .Гордістю майстра – самоука був чудовий і привабливий літній навіс з голубим полістиролом, що нагадував гарний літній павільйон для відпочинку.
. .В усьому, скрізь, завжди – у заквітчаній мальовничій оселі – відчувалася хазяйська рука роботящого чоловіка, яким і був РОМАН. КАТЯ раділа і пишалася своїм судженим, адже РОМАН був повсякчас надійною опорою й добрим помічником у приємних господарських клопотах.
. .Любо та мило проживали РОМАН і КАТРУСЯ близько тридцяти літечок – років. У добрі та злагоді проживали. Сина і доньку народили, вивчили, одружили. Внуків – кровинок дочекалися… Тільки би жити…
. .Та не так сталося, як гадалося. Овдовіла – осиротіла кохана дружина. Відійшов у вічність РОМАН із волі ГОСПОДНЬОЇ… Хвороба забрала – серце не витримало…
. .Довго – довго тривала чорна смуга у такому складному і незбагненному житті вдови КАТЕРИНИ. Тяжко – важко, тривалий час, звикала – виживала немолода КАТЕРИНА – без нього, без РОМАНА. Їй так не вірилось… Здавалося, що ось-ось чоловік зайде до хати та й спитає за доброю звичкою:
. .- КАТРУСЯ, а що треба зробити коло хати?
. .- А коли ми поїдемо до твоїх батьків у село?
. .- Як діти, ВАСИЛЬКО, НАТАЛКА? Не було скарг від учителів?
. .- А що треба купити до вечері чи на сніданок, аби їжа була смачною?
. .Він, її РОМАН, приходив часто до неї уві сні, мандрував по охайному подвір’ї, порався у своєму гаражі, лагодив автомобіль… Було… І вже нема… А гіркі сльози смутку і печалі стискають до болю горло, у скронях голосно щось стукає…
. .- ГОСПОДИ, дай мені спокій, і прости наші провини, бо всі ми грішні, – молилася КАТЕРИНА. – І йому – моєму судженому РОМАНОВІ, дай вічний спочинок і душу його збережи, бо Ти нас спарував,, і Ти нас розлучив. Слава Тобі на віки вічні. Амінь.
. .Ой, а скільки було спільних планів у них з РОМАНОМ!
. .- Мамо, не хвилюйся, втілимо в життя ваші з татом плани, аби ти нам була здорова! – підбадьорювала КАТЕРИНУ донечка НАТАЛКА.
. .- Так – так, дитино! Добре, що у нас СУСІДИ гарні, роботящі, які знаються у будівельній справі – ІВАН та СЕРГІЙ зі своїми дітьми – помічниками. Недарма кажуть, що СУСІД – НАЙПЕРШИЙ РОДИЧ, – заспокоїлась, нарешті КАТЯ.
. .- Ми бачили з братом ВАСИЛЬКОМ, як вони працюють у людей. Гарно роблять, майстри своєї справи, що не кажи. А за ціну і зарплату якось домовимось, – продовжувала розмову НАТАЛКА.
. .КАТЕРИНА справді увійшла – увібрала всі будівельні турботи у своє єство жіноче, аби не відчувати нестерпний біль втрати дорогої людини, скеровувала дії своїх дітей, що були їй надійними помічниками, дослухалася до порад своїх СУСІДІВ – майстрів, які відразу дали згоду, дещо змінивши свої плани.
. .Спочатку вправна господиня домовилася про довгостроковий кредит на будівельні матеріали у місцевому магазині, а потім – закипіла на хазяйському подвір’ї велика об’ємна робота.
. .Веселі, життєрадісні, жваві СУСІДИ не тільки наполегливо працювали, але й поліпшували настрій своїми дотепними розмовами, цікавими історіями, життєвими порадами, мудрими настановами, хоч були ще не в літах.
. .- Бачиш, мамо, я казала, що все буде гаразд. ДОБРІ СУСІДИ у нас, слава БОГУ, – втішалася НАТАЛКА.
. .А замовлення було чимале, і не з легких. І дах із шиферу на хаті почистили, погрунтували, пофарбували сірим кольором, і навіс перед хатою та під стріхою підбили білосніжною вагонкою, зовнішню плитку на передніх і бокових сходах виклали, і грунтовку – раповку зовні почистили, і дерева старі по межі повикорчовували, фундамент із каменю вимурували, паркан із зеленої та оцинкованої бляхи через увесь город до металевих труб прикріпили, стару хату повністю новим шифером перекрили, невисокий навіс за хатою із шиферу зробили… Ще можна довго перерахувати виконані зовнішні роботи, які так по-хазяйськи зробили ДОБРІ СУСІДИ. Та й із коштами чекали КАТЕРИНІ…
. .Раділа – втішалася господиня: так любо та мило на заквітчаному подвір’ї, по-людськи все зроблено – налагоджено. Раділа за себе, за РОМАНА, за донечку, за сина. І ЗА СУСІДІВ…
. .Сказано: СУСІД – НАЙПЕРШИЙ РОДИЧ!

. .                     ТАМАРА РОМАНЮК.

1

Автор публікації

Офлайн 19 години

Тамара Романюк

410
Коментарі: 22Публікації: 192Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій