. .Тече річка в моєму рідному селі,
. .Дзюрчить, й шумить, і звивається, як змійка,
. .А я знов ступаю по дорогій Землі
. .Ногами босими, ніби чародійка.

. .Хвилюється – шепоче щось річечка мала,
. .Біжить – тече собі все селом великим.
. .І вербами зеленими вабить нас здаля,
. .Вітрами буйними колисана навІки.

. .Як гарно – любо в мальовничій стороні
. .Там, понад берегом Кропив”янки – річки,
. .Де верби густокосі вклоняються мені,
. .На сповідь ідуть таємно після нічки.

. .Я тихо стежкою на долину іду
. І слухаю: хвильки в річці розмовляють,
. .На березі, ось тут я ріднизнУ знайду.
. .Згадалось… Й світлини пам”ять зберігають…

. .                    ТАМАРА РОМАНЮК.